Давайте начнем с самого начала, друзья! Как-то так получилось, что я оказался в тупике между закладками треша и ЛСД-25. И, конечно же, я не мог пройти мимо. Я решил приобрести метадон, чтобы развлечься и оторваться по-полной программе. Ну а что? Жизнь-то одна, и я решил взять от нее сок!
И вот я уже вступил в мир наркотических приключений. Но сидеть дома и отрубаться не моя стихия, я предпочитаю действовать! Поэтому решил пристроиться к девушкам на улице. Не так чтобы сразу с ними "познакомиться", просто посмотреть и почувствовать атмосферу. Погрузиться в треш и насладиться моментом.
Сначала я стал искать "топтушек" - эти очаровательных созданий, которые пьют седативы и практически всегда находятся в состоянии неусидчивости. На самом деле, я их полностью понимаю. Ведь кто не хотел бы временно уйти из этого мира, где все так серьезно, и погрузиться в свой маленький мирок, где можно просто забыться и потеряться в себе?
Ладно, вернемся к сути нашего повествования. Путешествуя по улицам, я стал замечать все больше и больше топтушек. Они, как и я, стремятся найти свое счастье в мире наркотиков и беззаботности. И, кажется, некоторые из них также были в поисках новых ощущений. Ведь какая раскрепощенность может быть больше, чем под влиянием метадона или ЛСД-25?
В один прекрасный день я заметил такую красотку, что слова просто не передать. Она была как олицетворение треша во плоти. Она была такой яркой, такой выразительной, что просто невозможно было пройти мимо. Я решил, что не могу упустить такой шанс и подошел к ней.
- Эй, красотка, ты откуда такая здоровая? - спросил я с улыбкой.
Она нахмурила брови и посмотрела на меня сквозь солнечные очки, которые неустанно носила на самой верхней точке носа - похоже, все-таки смотрела на меня. А, впрочем, на что я рассчитывал?
- Ты кто такой? - бросила она, давая понять, что ее мои кокетливые попытки не впечатлили.
- Давид, - ответил я, не сдаваясь, - а ты как?
Она подняла одну бровь и сказала:
- Меня зовут Юля. Хочешь попробовать димедрол? Это крутой штуковина, поверь!
Конечно, я был заинтригован. Ведь такие предложения не делают каждый день. И мы отправились вместе в приключение через безумный мир самых трешовых наркотиков.
Наши встречи стали все чаще, и мы проводили много времени вместе, наслаждаясь свободой и беззаботностью. Мы погружались в мир треша, и каждая новая закладка была для нас новым открытием. Мы разделяли свои истории и секреты, будучи уверены, что только вместе можно найти истинное наслаждение.
Но, как это часто бывает, наши отношения начали портиться. Мы стали проводить все больше времени в состоянии потери и отрубания. Наши разговоры исчезли, а мир треша стал нашим единственным компасом.
В конечном итоге, мы потеряли друг друга. Наше счастье превратилось в ступор. Мы стали как заторможенные, как два безумных человека, пытающихся сбежать из реальности. Наркотики - это не панацея. Они предлагают быстрое удовлетворение, но не долгосрочное счастье. Найдите более здоровые способы наслаждаться жизнью и не потеряйтесь в мире треша и закладок.
И помните, что все, что кажется слишком хорошим, чтобы быть правдой, обычно так и есть. Живите своей жизнью, наслаждайтесь моментами, но оставайтесь в реальности. Друзья, будьте собой и не забывайте о настоящих ценностях!
Але, дорогі друзі, сьогодні я розповім вам дуже веселу історію про те, як я купила собі закладку, а потім вирішила відвідати зоопарк. Все почалось звичайно - я була в надзвичайно поганому настрої і вирішила заправити свого бенза з допомогою метадону. Так, так, саме так, світ моїх думок був заправлений цими бодрящими речовинами.
Так я і вирушила в наш справжній марафон, де кожна мить життя виглядала яскравою і незабутньою. Хаднаш, хаднаш, і я була в зоопарку. Зі сміливістю наркотично поправлених самураїв, я увійшла в вольєр левів. І що ви думаєте? Я зустріла там нашого короля джунглів - справжнього лева. Він дивився на мене сердечними, видурієвими очима.
І тут я зрозуміла, що моя закладка запрацювала на всю котушку. Я почала розмахувати руками як кристал гейзеру, бо чомусь в цей момент мені здавалося, що я можу покорити світ.
Танець перед левом був настільки вразливим, він був як музика, яку чуло тільки двоє - я сама і лев. І наша поєднана харизма створила щось неповторне, намагаючись злитися в єдине ціле. Так, я думала, що ми стали друзями.
Хах, але моя уява наркотичної дійсності розтріскалася, коли лев здер з мене шматок одягу і накинувся на мене.
Це було все, на що вистачило мені моєї закладки - на страх перед цим величним мамонтом лісових просторів. Я хотіла зробити щось незвичне, але вийшло все зовсім не так, як я планувала. Я розвернулася та побігла, як нещасний турист, якому платять за рекламу в обіймах льва.
Але мені довелося наркотично поправитися, щоб залишитися в живих. І коли я побачила цю сипучу картишку з кристалами - моє серце задрожало від радості. Я мала нову спробу, щоб звільнити себе від цього нелюдського лева. Я підійшла до клітки, витягнула руку та гаманця, а моя рука тремтіла, немов листок на вітрі.
Але тут я почула голос того, хто знає все про кристали і наркотичну залежність. "Стоп, наркомане комік! Чи ти справді думаєш, що тобі буде краще, якщо ти зануритися в цю бездонну прірву наркотиків? Це не виходить, нехай цей лев лишиться левом". Авдій підійшов до мене та відітнув мене зі світу наркотиків.
Та я повинен сказати, що він був правий. Ці наркотики - це не все в житті. Вони можуть зруйнувати все, що ти маєш. І навіть як комік наркоман, я повинен знати цю правду.
Отже, дорогі друзі, нехай ця історія буде нагадуванням для вас - не втягуйтесь в бліскучі примари наркотичної залежності. Життя - це запах квітів, гучний сміх друзів та радість простих речей. Не витрачайте свої дні на гамання кристалів та боротьбу з левами. Ви заслуговуєте на краще, ви заслуговуєте на життя, яке переповнюється насолодою та щастям!
Так що, хлопці, забули про лева, закиньте свої закладки, віддайте бензу назад наркотикам і відправляйтесь гамати в своєму віртуальному світі. Бо тільки так ви можете знайти себе та своє щастя. Гарного всім дня, друзі!